Subaru Open Cup 2010, третій этап, «Гепард», м.Чернігів, 4-5 вересня: спогади))) (by Iriska)
Останні дні перед новими пригодами, а згадуються чомусь минулі 🙂Початок вересня, прекрасна погода, місто в якому ніколи не були. Давно вирішено — Чернігів їдемо. У передчутті нової гонки, яку довго чекали … На подив спокійне приготування: коня — до лікаря(СТО) на перевірку, діагноз — здоровий. І все! — ні тренувань, ні навіть обговорення що і як 🙂
Ура, в дорогу!
Все як завжди, виїзд через 2 години після запланованого, тому як паровоз 🙂 їдемо не одні, зустрічаємося на виїзді з міста, стоїмо всіх чекаємо 🙂 Дзвінок від дядька Михайла з Дімою — проблема з житлом: того про який домовлялися немає, сидимо ось шукаємо. Сумно, але не біда, готелі є.
Ніна з ангіною, Ваня не виспався … Стартуємо … В голові колони, той, хто їздити спокійно не вміє від природи … Тому летимо, іноді злітаємо … дорога, дорога ужасть 🙁 Йдемо з київської траси, потрапляємо на відмінну рівну дорогу, практично без ям — 4 машини, зоряне небо і більше нікого 🙂
А ось і Ніжин, 3 ранку, до місця прибуття всього нічого, тут вже близько … «Голова» вирішує в об’їзд — дивно адже об’їзної нема, але віримо, тому що жодного разу тут не були … Їдемо і тут починаються пригоди , на жаль вельми плачевні — дтп … божевільних 4 години з лікарнею, даі і відправленням машини евакуатором до Харкова …… ..Здавалося б, найгірше позаду, але не тут-то було … Зачароване місце, ламається інша машина — вирішено тягнути до Чернігова. Їдемо знову незрозумілими шляхами, gps відмовляється показувати правильну дорогу, їдемо на «вгадай куди нам» 🙂
7:45 Чернігів, площа … з 8 ранку админка і Техком. Сергій кидає Сітрік і їде з Зулею до Києва за запчастинами … тим часом проходимо адмінку, хтось навіть тех кому. Машина розібрана чекає детальки, 14:00 старт першого авто, хлопці повертаються близько полудня … Машина збирається за 10 хвилин — тех кому.пфух …
але непогано було б і речі вивантажити … вирішено — селимося в готель, кидаємо речі і тому на площу …
стартова відомість, легенда, корнет, старт — полетіли 🙂
далі все легко вже — ідеальна легенда, прості переїзди, правда скасування одного СУ — не заплутатися б 🙂 але нічого попереду з СУ розташованих поруч, з одними і тими ж переїздами. Тренувальні заїзди попереду і все б воно нічого … але відремонтований цитрамон, наполегливо відмовляється їхати — прикро, стільки старань і все в порожню 🙁
Що ж, на те він і спорт …Тренуємося — 2 спринта і ліс (йахуууууу !!!). Ліс — стільки емоцій 🙂 Асфальтова доріжка між дерев — стрррррашно проте — круті 6-ки зі спусками вниз і деревами в повороті … Але яке ж задоволення проїзджати його — це не передати словами … фух …
День тривалістю 36 годин добігає кінця — дражнимо лісом тих, хто його, на жаль, не їде, і їдемо в готель — душ, їжа, трохи алкоголю і спати …
Другий день як в тумані — відіспатися звичайно не вдалося, переїзди знайомі, нерви і адреналін тільки на СУ. День пролітає швидко — все, кінець, чекаємо результатів … Їдемо в готель, спимо, жуємо, спілкуємося. Пілот солодко спить перед далекою дорогою …
дзвінок:
— Ви де?
— В готелі. Зуля спить 🙂— Чому досі не тут? Результати вивісили.
— Ну і що там?
— Ви треті!
— Гаразд вам, знайшли час жартувати!
— Так, буди і швидко сюди!
Пішла будити 🙂 Таке пробудження Зулі подобається, навіть якщо це і прикол))) хм, записано, будемо знати 🙂
Їдемо, але поки не віримо тому, що сказали …
Приїжджаємо, дивимося — урааааааааааааааа !!! таки правда! Ось він, перший кубок, ось вона довгоочікувана перемога
Нагородження …
Шампанське з кубка …
… І в дорогу дорогу додому, звичайно ж знову з пригодами 🙂 З заїздами в поля і взагалі незрозумілою дорогою … Будинки вже під ранок … Душ, 2 год сну і на роботу …)))
Ірина Вільчинска, дргий пілот, штурман
- Рус
